В мене є одразу кілька історій, що трапились зі мною за такий короткий термін, що я не зміг не написати сьогодні про Бога в моєму кабінеті. Всі вони дуже прості, але трапились вони так послідовно, що ідея публікації наче сама напросилась на папір.
Отож, одного ранку прийшла до мене з робочим візитом одна пані. Вона не є моєю клієнткою, але ми, звісно, говорили про психологію, бо зазвичай всі мої робочі візити теж стосуються обговорення психології у різних її аспектах. Ми мали гарну бесіду, наприкінці якої ця пані сказала мені, що теж нещодавно відвідувала психотерапевта, вони вирішили її певне питання, але тепер вона мусить далі сама пізнавати себе, бо її психотерапевт - людина невіруюча і тому не може розглядати її історію крізь призму віри.
Я навіть трохи остовпів від такої постановки питання, але нічого не відповів. І вже за кілька хвилин після нашого прощання в моїй голові поселився якийсь неспокій - так наче я не сказав їй чогось важливого. Тепер от кажу: є багато добрих фахівців, які готові працювати з Вами крізь призму Вашої віри. Ви не повинні залишатись сама зі своїми питаннями тільки тому, що в одного з безлічі психотерапевтів є інше бачення розвитку людини ніж у Вас.
І одразу після цієї зустрічі до мене прийшла моя клієнтка, і ми почали з нею нашу чергову сесію. І я думав собі про те, що за останні пів-року нашої терапії ми відсотків шістдесят говоримо про Бога. Більше того, саме на цій зустрічі ми говорили саме про нашу завершальну ідею того, що Бог - це таки любов і що це означає для моєї клієнтки. В нашій роботі народилась вправа, яку ви зможете прочитати нижче.
А вже за кілька годин в мене відбулась ще одна робоча зустріч, де один пан поставив нам у колі питання, на яке кожен з нас мав відповісти окремо: що таке Бог саме для тебе? Після наших відповідей він сказав, що в організації анонімних алкоголіків, до якої він належить, є ідея Бога, яку він хоче нам дуже просто пояснити. Він сказав наступне: для АА є важливим ідея про те, що
на запитання "Хто такий Бог для тебе" 2,4 млн. учасників АА дасть 2,4 млн. відповідей і кожна з них буде правильною для того, хто її сказав.
І на останок ще одна історія чоловіка, який незабаром на одній груповій зустрічі сказав своїм друзям про те, що ходив нещодавно до християнського психолога і що більше там ноги його не буде. Все, що зумів йому порадити його християнський психолог, це кожного дня читати посилено Біблію і молитися, щоб Бог відпустив йому його гріхи, бо то саме вони тягнуть його на дно.
Ось ці чотири історії і навели мене на думку, що я маю дещо сказати про те, чи може бути Бог у кабінеті психотерапевта, бо для мене це важливо.
1. Чому Бог точно є у кабінеті психотерапевта? Саме тому, що первинний образ Бога формується під впливом психологічних факторів.
Образ Бога для кожного з нас окремо - це образ наших батьків, нашого дитинства. Для мене ця ідея стала очевидною тоді, коли мої клієнти розказували мені про Бога караючого, вимогливого Бога, Бога, що постійно випробовує, що стежить, що бачить всі гріхи... Це Бог, що лякає. І саме страх Бога змушує цих людей тривожитись, боятись, бути нав'язливо чесними, ховати себе від себе через страх, що наші справжні бажання можуть Богові не сподобатись. Це люди, які бояться пізнавати себе справжніх.
2.
Страх життя часто змушує ховатись нас за образом Бога. Ми втікаємо у спільноти, де безкінечно говоримо про духовність, бо боїмося подивитися в очі реальному недосконалому світові, де відповідальність за наше життя покладене на наші плечі і де цю відповідальність ми перекладаємо на Бога з причини того, що самі цієї відповідальності ми боїмося. І знову в кабінеті психотерапевта ми говоримо про страх і про Бога, який радше запрошує нас до цього реального світу ніж до втечі у світ, де легко бути завжди правильним і можна легко засуджувати все те, чого ми не знаємо і тому боїмося.
3. Коли спотворений образ Бога призводить до того, що в нашій голові з'являються нав'язливі думки про відступництво від Бога і нашим життям починає керувати нав'язлива поведінка Йому сподобатись. Ці думки і ця поведінка є настільки сильними, що людина втрачає контроль над власним життям. І в цьому випадку ми також говоримо
про Бога, що нічого не вимагає і ні до чого не зобов'язує, а лише пропонує свою безкінечну любов і прощення.
4.
Ми спілкуємось про Бога, коли розділяємо духовне і психологічне і разом зі священиками говоримо про те, що є проблеми психічного і духовного здоров'я. І що декотрі питання має вирішувати психотерапевт, бо коли у нас болить зуб, то ми йдемо до стоматолога. І що це не заперечує ідеї Бога, а лише її підкріплює.
5. Коли ми стоїмо перед життєвим вибором і боїмось, що Бог хоче від нас чогось іншого, ми знову говоримо
про Бога, який присутній з нами на всіх наших шляхах і що завжди є більше ніж одна вірна дорога прийти до Нього. Обираючи подальший напрям свого життя ми приймаємо Бога у всі наші вибори і Він у всіх них є поруч з нами.
6. Коли нас болить і біль наш є всеохопним, ми знову говоримо про Бога.
Про Бога, на якого ми можемо злитись, з яким з'ясовуємо стосунки, якого не розуміємо... Бо стосунки - це велика праця. Знову цитую своїх колег, які завжди говорять, що стосунки потрібно плекати і... клепати - стосунки з Богом також. Тому ми можемо приходити до Нього і говорити-говорити-говорити... І тоді стає трохи легше.
7. І про найголовнішу ідею, що
Бог - це любов... Ми різні, ми несхожі на інших, ми дивні, ми робимо помилки, ми боремось із собою, ми піддаємось спокусам... І Бог завжди є любов.
Він завжди готовий слухати нас саме таких. Слухати і приймати. Це найважливіша ідея, до якої сходяться всі попередні. І ця ідея має свій психологіний аналог - безумовної любові батьків до своїх дітей. Батьків, які люблять дітей навіть тоді, коли ніхто інший вже у них не вірить. Бо любов батьків не має вимог, не має застережень. І так, батьки інколи здаються нам незрозумілими зі своїми правилами, як і Бог здається нам незрозумілим, але батьки завжди люблять свою дитину і завжди готові продовжувати будувати стосунок, не караючи, але завжди лише приймаючи нас. І якщо батькам це інколи дається важко, то Бог має на це безкінечну кількість ресурсу. І це класно.
І ще кілька слів про психологів і клієнтів. Так, не всі психологи віруючі - але всі психологи мають приймати віру клієнта, як непорушність їх (клієнтів) розвитку. Так, не всі клієнти віруючі і психологи не можуть їм проповідувати, бо це не їхня роль. Ми не маємо бути однакові. Роль психолога зводиться до того, щоб допомогти клієнтові зрозуміти його (клієнта) ідею віри через психологічні закони розвитку і сказати про свою систему віри, але не нав'язати її.
І ще одне правило - не засуджувати і не вказувати правильну дорогу, бо всіма дорогами відає Бог і на всіх них саме Він а не психолог є з нами 24 години на добу все наше життя.
На завершення вправа, яку ми придумали з моєю клієнткою: кожного дня записувати собі продовження тези: "Бог - це любов - це..." Саме в такому форматі. Кожного дня протягом двох тижнів. Не має значення, якої ви віри, в яких стосунках з Богом і собою, просто візьміть блокнота і кожного дня продовжуйте дану тезу. Може, ви писатимете кожного дня інше, може те саме - просто пишіть.
Спробуйте написати в коментарях, як ви продовжите цю тезу саме сьогодні. Це дасть нам всім побачити, скільки, насправді, є різних варіантів уявлення про Божу любов. Спробуйте. Дякую.
Отже, Бог - це любов - це...
До зу... Я десь поруч.
* Сьогодні наш отець читав нам лекцію про розрізнення психічних розладів і одержимості злим духом. Хочу просто сказати йому ще раз: ти крутий!
** Маленьке зауваження на захист психологів: інколи ми чуємо від психолога те, що хочемо почути, а не те, що він говорить. Я не знаю, як це було у розказаних мною історіях. Зрештою, психологи справді бувають різними).
*** Не можу сказати, чому саме цей малюнок до цієї публікації. Просто він мені підходить)).
Наше життя там, де ми сьогодні. Хто знає, що таке щастя? Для декого це вміти примиритись зі своїм недосконалим життям, а для декого бунтувати і наважуватись все починати спочатку - знову і знову. Є такі і є такі. І немає правильних і неправильних. Бо яку б дорогу ви не обрали - це і буде дорогою вашого життя. Життя завжди поруч з нами і, попри все, де б ми не були, ми все-рівно залишимось головними героями цього життя.