"Стрімголов" - мемуари Олівера Сакса, британського невролога. Я ходжу і живу з ними ось уже уже кілька днів. Все думаю про стартову площадку, ми часто говоримо про це з дружиною - які вихідні дані має мати людина, щоб прожити насичене життя?
Звісно, зараз не про тих геніїв самородків, які вибились в люди. Ні. Зараз про якість освіти, яка дозволяє розкривати горизонти.
Я гожусь з тим, що кожен може добитись у житті дуже багато. Але ж не кожен насправді. Бо вихідні дані інколи нищівні. Я не про матінку природу, а про соціальний статус і матеріальне забезпечення. Так, коли ти маєш виходити з бідності, то мусиш добиватись всього самотужки - факт, звісно, відомий. Тому ми так захоплюємось великими людьми, які самі себе зробили.
Але ось я читаю Олівера Сакса, чия молодість прийшлась на 50-ті роки минулого століття. Він подорожує Європою, має доступ до однієї з найкращих бібліотек Британії, летить до Сполучених штатів, вирішує оселитись в Сан-Франциско... Все це у 50-ті. Він гей, таки з цим є проблеми у той час (я про стигматизацію), тому інколи він буває у "вільному" Амстердамі - він буває у вільному Амстердамі - подумайте, є проблема, можна поїхати на кілька днів у вільний Амстердам. Все це у 50-ті. Потім у старості він пише про все це. Агов, думаю я собі, світогляд - ширина цього світогляду таки залежить від вихідних даних. Знаєте, треба ще могти собі дозволити бути Олівером Саксом.
Освіта, можливості, світогляд формуються також середовищем і стартовою площадкою. Ось про що я думаю.
Пишу це всім, хто пробує пробиватись і творити себе - так, у нас інші вихідні дані. Просто це потрібно визнати. Що це означає для нас? - що в нас буде інший шлях, ніж у Олівера Сакса.
Потім я собі думаю, що в житті Олівера було чимало труднощів - мама, що не прийняла його орієнтації, брат, що хворів на шизофренію - кожному таки свої випробування.
І тоді я згадую про Маркеса і його "Жити, щоб розказати про життя". Там він пише, що йому випала карта народитись у Колумбії - що ж, це не завадило йому стати Маркесом.
Нам випала карта народитись в Україні - в країні, де йде війна, банкрутують банки і ніхто нікому не довіряє (слава Богу, пообіцяли все-таки вивезти сміття з нашого міста - бо депресивний стан вже таки був недалеко). І я за те, що вихідні дані мають величезне значення, і що якби ми, геніальні "хто б там не були", народились у Британії, в нас були б зовсім інші можливості, але карта випала народитись в Україні у таких чи таких обставинах - що ж, можливо, це лише означає, що наш шлях до справжнього успіху просто інший, адже навколо все-таки є кілька однодумців. Сподіваюсь, що так.
І я згадую свою клієнтку і те, як я говорю їй, що, здається, ми обоє з нею втрапили у ту кашу подій, яка відбувається в неї вдома і обоє вже там застрягли. Я вперше сказав клієнтці, що досить нити - мало того, що вона сама зварилась у своїй каші, так ще й терапевта у ній зварила. Сказав я це дуже доброзичливо. Ніколи не кажу такого клієнтам, але тоді чомусь сказалось. Бо інколи треба самим творити свої вихідні дані (на якомусь етапі життя і на певному етапі терапії, звісно).
Ще одне: то й же Олівер написав, що в той час з Британії масово виїздили науковці - бо у Британії було багато університетів і тому збиралось багато мудрих професорів, яким було тісно поруч, бо посад для них було надто мало. Тоді вони їхали по світу і знаходили свій простір, щоб ставати великими.
Можливо, в нас є шанс бути великими, бо в Україні безліч простору для величі)))). Трохи нескромно, але мій сьогоднішній допис не про скромність.
(Ніхто нічого не згадує про тих, кому вихідні дані не дадуть нічого - дітям вулиці, наприклад, - хіба не кажіть, що це питання для дискусії).
До зу... Я десь поруч.
Немає коментарів:
Дописати коментар