Зловживання.

Можна бути успішними розвинутими людьми і разом з тим  дріб'язковими особистостями. Такою є основна теза моєї сьогоднішньої публікації. І я маю нелегке завдання зробити цю публікацію максимально доброзичливою, бо перша редакція (десь у моїх потаємних записах) виглядає надто некомпромісною.

Гоголь у Мертвих душах описав чудові характеристики, якими наділив своїх персонажів: Чічіков, Коробочка, Плюшкін, Манілов та всі інші є чудовими прототипами однієї особливості, яку я хочу сьогодні описати.

Це непросто, бо мова йтиме про особливість людей досить успішних, досить розумних, досить навіть відважних, навіть першовідкривачів (інколи, зрештою, досить випадково) - людей назагал добрих, сімейних, таких, якими всі вдоволені і які собою часом також вдоволені, але...

Але до польоту не придатних. В цьому основна проблема. Якщо говорити про політ, можна сказати, що люди ці вміють добре повзати, дертись по стіні, досягати певних висот, але не літати.

І ось тут починається публікація про зловживання. Бо, здається мені, люди, чию характерну рису я намагаюсь описати, часто (я справді вірю, що несвідомо) шукають способи максимального свого розвитку, при цьому нехтуючи правилами колективу, спільноти чи сім'ї, до яких належать. Якщо завдання, які перед ними стоять, не несуть для них прямої вигоди, вони ставляться до них виключно формально. Ось по цій формальності їх і можна впізнати. Вони не вкладають душу в те, що не звеличує їх особисто.

Тут може постати питання про здоровий егоїзм, який я справді постійно відстоюю. Але якщо ми не можемо бачити картини з висоти польоту, а лише з висоти точки, до якої ми видерлись по стіні, тоді починається дріб'язковість, що є ще однією характеристикою цього типу людей. Не плутайте з увагою до деталей. Ні. Вони можуть чіплятись до несуттєвого, щоб вибити ґрунт з-під ніг суперника, роздувати неважливе, застрягати в плітках і пересудах.

Ще однією тонкою відмінністю цих людей є експертність. Вони про все говорять з дуже експертним виглядом і майже ніколи не виходять з ролі "сам собі усе знаю".

І найголовніше, вони заздрять. Так, вони вміють захоплюватись значимішими за себе фігурами, вміють висмоктувати їхні ресурси і забувати казати "дякую".

Вони не хочуть, щоб хтось був кращим за них. Вони виховані з ідеєю "всіх під одну лінійку".

І в них важко вкладати, бо скільки їм не давати, їм усе буде мало - вони дертимуться догори так і не навчившись літати.

Інколи у мене бувають клієнти, що перестають вірити в себе, знаходячись в оточенні такого типу людей. Адже всім відомо, що суспільний контекст дуже визначає віру людини у власний політ. І якщо навколо тебе є люди, що постійно тнуть тобі крила, одного разу ти перестаєш вірити.

Я дуже вболіваю за таких клієнтів, бо я вірю в індивідуальний політ кожного, але навчитись літати можна лише в контексті доброї стартової площадки. Якщо ж такої немає, то ми приймаємо невіру в себе, як власний закон буття.

Тому, коли ми говоримо про цей тип зловживання, я завжди згадую про межі. Ми повинні створити таку систему правил, яка б унеможливила вплив цих людей на наш політ і змусила б їх виконувати їхні прямі обов'язки.

Це найнепростіша частина нашого завдання. Бо тут важко грати у демократію. Правила повинні бути дуже чіткими, будь-яке вільне трактування цих правил може знову вести до формальності, дріб'язковості, заздрості.

В демократію добре грати, формуючи дорослу частку, яка, опираючись на правила, може робити вільний вибір. Вільний вибір передбачає відповідальність і послуговується правом здорового глузду. Коли ж ми говоримо про частки недоброзичливості (які по своїй суті не можуть бути дорослими - вони наче не виросли з наших дитячих образ і претензій), то правила мають бути залізо-бетонними і тільки після того доброзичливими.

Стоп насильству! і після цього усвідомлення агресивної частки.
Не принижуй мене! і після цього скажи мені про свою злість.
Виконай домашні обов'язки! і після цього "можемо зробити собі перерву".

Я думаю є багато речей, які можуть зрозуміти лише люди, що вчаться літати (пізнають себе справжнього). Інші отримують мову правил, коли здоровий глузд просто не спрацьовує.*

"Здоровий глузд - дар Божий. Якщо ти ним наділений, то на тобі велика відповідальність".

Бережіть себе.

До зу... Я десь поруч.

* Це суперечлива і не надто терапевтична теорія. Але, боюсь, інколи це єдине, що спрацьовує.