Небо над нами.

Кажуть, депресія - це переживання минулого, а тривога - це переживання майбутнього. Так чи не так, але при психогенній депресії* ми часто жалкуємо за тим, що минуло, або за тим, що ми втратили, чи чого не досягнули. Тривожні ж розлади і справді найчастіше стосуються речей, яких ми боїмося в майбутньому: захворіти, нових панічних атак, загинути у літаку, смерті своїх рідних і близьких...

Тому я також вирішив внести свій маленький внесок в усвідомлення "тут і тепер".

Зовсім недавно я лежав і довго дивився на хмари, і в моїй голові виринали мої власні сумування про минуле і переживання ближнього майбутнього. Так відбувається завжди. Ми ніколи не зупиняємось, адже пройшовши кожен новий відтинок дороги, щось залишається позаду, а щось відкривається попереду. Завжди буде минуле із його невдачами і майбутнє із його страхами.

Я лежав, дивився на хмари і почав думати про те, що всі ці переживання не дають мені просто насолодитись тим, що я бачу і можу відчувати - небом, спокоєм, відсутністю роботи, обов'язків. Всього цього в цей момент я справді не відчуваю, бо в голові снують одвічні переживання "Тривожного пацієнта". Я почав робити неквапливі вдохи і видохи і ще раз поставив сам собі кілька терапевтичних питань щодо своїх же думок:

- наскільки корисно про це переживати просто зараз?

- чи мої переживання про минуле можуть щось у ньому змінити?

- як я погляну на ці переживання через 5 років?

- чи постійне самокопання робить мене щасливішим?

- чи той час, який я витрачаю зараз на переживання, додасть мені ресурсу, який я втрачаю, не даючи собі змоги просто дивитись на небо?

- чи можу я прийняти себе зі своїми звичайними перевагами і звичайними недоліками?

- чи вмію я врешті-решт просто довіряти процесу?

І ось тоді я почав думати про усвідомлення неба, яке завжди над головою - ні позаду, ні попереду - просто над нами. Є цілий напрям психотерапії - майндфулнес**, який покроково описує вміння жити тут і тепер. Мені ж просто хочеться поділитись тим дивним відчуттям, коли тут і тепер справді починає працювати.

Тоді розумієш, що прорахунки минулого є у кожного. Ні, це не означає, що ми повинні викинути їх геть із голови. Але коли ти обмірковуєш це в 101-й раз, то чи це щось змінює? Може потрібно просто прийняти, що життя сповнене різними подіями і ми пробуємо робити лише те, що можемо. Моє улюблене завдання в концепції прийняття себе - це ставати добрішим до себе, пробачати собі, щоб просто рухатись вперед - до нових помилок і нових перемог.

І тоді я повертаюся до переживань майбутнього. І думаю точно те саме. Ми не зможемо передбачити всього. В нас є лише оце наважливіше: "Довіряй процесу" - спостерігай, прислухайся і довіряй тому, що відбувається. Процес невпинно рухається вперед за встановленими споконвіку законами: треба просто спробувати відчути, де зараз знаходишся ти і знати, що процес завжди приносить зміни, а зміни - це добре. "Добре, що життя змінне" - говорить мені кожного разу моя подруга Оксана Винярська. І справді, завтра може здивувати нас такими дивовижами, до яких не додумається найбільш тривожний мозок сучасності.

Сьогодні я мав зустріч з двома дуже заклопотаними людьми: ми говорили про співпрацю. Вони ставили переді мною все більше і більше нових завдань з тонкими натяками на результативність семінарів, що ми маємо спільно проводити. Я почав трохи хвилюватись і тоді згадав одну важливу для мене фразу, яку сказав їм: "Інколи важливим є не результат, а процес". Це трохи змінило хід нашої бесіди (сподіваюсь). Бо ми так часто вимагаємо інструментарій для заспокоєння, що забуваємо, що спокій завжди навколо нас.

Як висновок, цитата від Булгаківського Воланда: "Все будет правильно - на этом построен мир"***. Так, я не завжди можу це сказати своїм клієнтам одразу, особливо, коли вони переживають втрату чи наслідки травматичних подій. Але з часом ми приходимо до усвідомлення прийняття, бо те, що неможливо змінити, можна тільки прийняти. Але це одного разу, не зразу.

"Тут і тепер" не означає не аналізувати, не планувати, не злитись,  не переживати криз - "тут і тепер" вчить приймати ці стани, як нормальний процес нашого життя.

І тоді небо. Вічне. Неосяжне. Проте, яке завжди є над головою, яке завжди тут і тепер.

Спробуйте зупинитись на мить і поглядіти на небо. На одну лише мить. Небо завжди з нами. І в нас завжди є тут і тепер - точка, в якій немає хвилювань минулого і переживань майбутнього. Пройдіться вулицею, озирніться навколо, прислухайтеся до себе, усміхніться - всі суєти суєт почнуться через кілька хвилин, а зараз є лише ви, небо і світ навколо.

Відпочивайте.

До зу... Я десь поруч.

* Психогенна депресія - депресія, що виникає внаслідок складних життєвих подій, невдач, низької самооцінки. Напротивагу ендогенній депресії, що більше стосується генетичних причин, чи просто порушенням обміну певних речовин у мозку.

** Майндфулнес - психотерапевтичний напрям, що говорить про зосередженість, уважність, відчуття "тут і тепер".

***  М. Булгаков "Майстер і Маргарита"